установлювати — I = встановлювати, установити, встановити 1) (поміщати десь, підготовляючи до використання), припасовувати, припасувати, прилаштовувати, прилаштувати, ладнати, примощувати, примостити 2) (робити що н. законним), утверджувати, утвердити,… … Словник синонімів української мови
установлювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
сполучати — а/ю, а/єш і рідко сполу/чувати, ую, уєш, недок., сполучи/ти, лучу/, лу/чиш, док., перех. 1) Скріплювати, зв язувати одне з одним (кінці, деталі і т. ін.); з єднувати. 2) Змішувати разом що небудь різнорідне. || Поєднувати одне з одним, пов… … Український тлумачний словник
визначати — 1) = визначити (наперед установлювати що н. для виконання), окреслювати, окреслити, передбачати, передбачити, призначати, призначити, виробляти, виробити Пор. намічати 1) 2) = визначити (виявляти, установлювати суть чого н.), розкривати, розкрити … Словник синонімів української мови
асоціювати — ю/ю, ю/єш, недок. і док., перех., псих. Установлювати зв язок між уявленнями, явищами і т. ін … Український тлумачний словник
виявляти — я/ю, я/єш, недок., ви/явити, влю, виш; мн. ви/являть; док., перех. 1) Показувати, робити явним, помітним (почуття, стан, наміри і т. ін.). || Виражати, передавати почуття, стан, наміри і т. ін. певними зовнішніми ознаками, проявами. •• Ви/явити… … Український тлумачний словник
відновлювати — юю, юєш і відновля/ти, я/ю, я/єш, недок., віднови/ти, овлю/, о/виш; мн. відно/влять; док., перех. 1) Надавати попереднього вигляду чому небудь пошкодженому, зіпсованому, зруйнованому; приводити до попереднього стану; поновлювати. || Установлювати … Український тлумачний словник
відшукувати — ую, уєш, відшуко/вувати, ую, уєш, недок., відшука/ти, а/ю, а/єш, док., перех. Шукаючи, знаходити, виявляти; розшукувати. || Знаходити, установлювати що небудь у чомусь … Український тлумачний словник
датувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. Ставити дату на чому небудь. || Установлювати дату якої небудь події, документа … Український тлумачний словник
декретувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. Установлювати що небудь декретом; узаконювати … Український тлумачний словник
